Ireland is a party to CEDAW, to which Ireland acceded in 1985. Ireland also committed to having its record under the Convention reviewed periodically by the UN’s CEDAW Committee. Ireland was examined by the CEDAW Committee in February 2017 for the first time since 2005. Accordingly, the Irish Human Rights and Equality Commission (‘IHREC’) prepared a detailed report on Ireland’s record under the Convention to help inform the CEDAW Committee’s assessment of Ireland, and to highlight gaps in the protection of women’s rights in Ireland, submitting it to the CEDAW Committee in advance of the latter’s examination of Ireland. IHREC conducted an extensive nationwide consultation on the implementation of the Convention, conducting focus groups with marginalised groups of women, research visits to women living in detention facilities, and research visits to women seeking asylum and women refugees living in direct provision centres. In its submission, it was recommended that Ireland develop structures both at Governmental and parliamentary level to ensure the full implementation of the recommendations of the UN treaty monitoring bodies. In order to assist with implementing human rights obligations, IHREC considered that improvements need to be made to data collection systems. One such area where more data are needed is in the context of training of public officials in relation to women’s rights and gender equality. IHREC also observed that there exist gaps in the State’s ratification of international treaties in relation to treaties which have particular relevance to women’s rights, such as the Council of Europe’s Istanbul Convention.
Women and Justice: Keywords
Reports
Legislation
Article 9 of the FDRE Constitution provides that all international treaties ratified by Ethiopia are integral parts of the law of the land. Similarly, Article 13.2 provides that fundamental rights and freedoms shall be interpreted in a manner conforming to the Universal Declaration of Human Rights, International Covenants on Human Rights and International instruments adopted by Ethiopia. Ethiopia has ratified many of these treaties including ICCPR, ICESCR, and CEDAW. Article 35 of the FDRE Constitution pertains to the Rights of Women. The article provides for equal rights under the constitution, equal rights with men in marriage, entitlement to affirmative measures, protection from harmful traditional practices, the right to maternity pay, the right to consultation, property rights (including acquiring and controlling and transferring property), employment rights, and access to family planning education. It is worth noting that this article explicitly imposes an obligation and accountability on the state to protect women from violence at Article 35.4: “The State shall enforce the right of women to eliminate the influences of harmful customs. Laws, customs and practices that oppress or cause bodily or mental harm to women are prohibited.”
This legislation introduces the concept of “domestic violence,” which is defined as act (or omission) of physical, sexual, psychological, or economic violence (intentional deprivation of housing, food, clothing, other property, funds or documents or the ability to use them; leaving without care; hampering the receipt of necessary treatment or rehabilitation services; prohibition of, or compulsion to, work; prohibition of studies; and other offenses of an economic nature) committed within a family or between relatives, or between spouses or ex-spouses, former or current spouses, or other persons who have lived together as a family, irrespective of whether the person who committed domestic violence lives (or lived) together with the victim, as well as a threat of similar actions. The Act contains a series of governmental steps aimed at combatting domestic violence and improving the status of victims of domestic violence, which includes that the Ukrainian government (i) maintain a unified state register of cases of domestic violence and sex-based violence; (ii) establish a domestic violence call center; (iii) adopt immediate injunctions with respect to domestic violence offenders; (iv) provide free legal, medical, social, and psychological assistance to all victims in all cases of domestic violence; and (v) reimburse inflicted harm and damage to the victim’s physical and psychological health. The Act, through amendments to the Code of Administrative Offenses Act and the Criminal Code, makes domestic violence or sex-based violence without grave consequences punishable by a fine in the amount of 20 non-taxable minimal income wages or public works for up to 30 - 40 hours or administrative detention for up to 10 days. If such actions are repeated within a year, the punishment is increased up to 40 non-taxable minimal income wages, public works for a period of up to 60 hours, or administrative arrest for up to 15 days. Domestic violence or sex-based violence that results in grave consequences is punishable by public works for up to 240 hours or detention for up to six months or imprisonment for up to two years.
Закон України «Про захист від насильства в сім’ї» (далі – «Закон») вводить поняття «домашнє насильство», яке визначається як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. (Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру). Закон містить низку заходів, спрямованих на боротьбу з домашнім насильством та покращення статусу жертв домашнього насильства, серед яких, зокрема, ведення урядом України Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та сексуального насильства та створення відповідного кол-центру, прийняття невідкладних заходів щодо винних у домашньому насильстві, надання безоплатної правової допомоги всім потерпілим у всіх випадках домашнього насильства, безоплатної медичної, соціальної та психологічної допомоги, відшкодування завданої шкоди. Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за домашнє насильство (без тяжких наслідків) у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до від 30 до 40 годин або адміністративний арешт на строк до 10 семи діб. Кримінальний Кодекс передбачає відповідальність за домашнє насильство (яке спричинило тяжкі наслідки)у вигляді громадських робіт на строк до 240 годин або арешту на строк до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до двох років. У разі повторного вчинення подібних дій протягом року передбачається посилення покарання: штраф до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи на строк до 60 годин або адміністративний арешт на строк до 15 діб.
Domestic Case Law
Institutional Violence Against Women (Docket XXVII.1o.3 C (10a.)) Mexico Supreme Court (2016)
This isolated thesis is a relevant example of gender perspective case law, as the criteria issued by the collegiate tribunal is binding on all cases resolved by such tribunal. In addition, such criteria issued may be persuasive in similar cases arising in other federal courts. The Inter-American Convention on the Prevention, Punishment and Eradication of Violence Against Women “Convention of Belém do Pará,” states that violence against women is an offense against human dignity, which constitutes a violation of fundamental rights. In addition, Article 18 of the General Law for Women’s Access to a Life Free of Violence establishes that any public servant’s conduct, whether by act or omission, which is discriminatory or which impairs the woman’s human rights is considered institutional violence. Therefore, if a governmental authority deprives a woman of any right in the context of family law, the court shall acknowledge the authority’s intention to discriminate or impair the plaintiff’s human rights in its ruling. Further, any court ruling seeking to restore the woman’s rights shall identify the authority responsible for the violation. (Amparo Directo: http://sise.cjf.gob.mx/SVP/word1.aspx?arch=462/04620000174646210006004.d...)
Esta tesis aislada es un ejemplo relevante de la jurisprudencia de la perspectiva de género, ya que los criterios emitidos por el tribunal colegiado son vinculantes para todos los casos resueltos por dicho tribunal. Además, los criterios emitidos pueden ser persuasivos en casos similares que surjan en otros tribunales federales. La Convención Interamericana para Prevenir, Sancionar y Erradicar la Violencia contra la Mujer "Convención de Belém do Pará", afirma que violencia contra la mujer es un delito contra la dignidad humana y constituye una violación de los derechos fundamentales. Además, el artículo 18 de la Ley General para el Acceso de las Mujeres a una Vida Libre de Violencia establece que la conducta de cualquier servidor público, ya sea por acto u omisión, que sea discriminatoria o que perjudique los derechos humanos de la mujer se considera violencia institucional. Por lo tanto, si una autoridad gubernamental priva a una mujer de cualquier derecho en el contexto del derecho de familia, el tribunal reconocerá la intención de la autoridad de discriminar o menoscabar los derechos humanos del demandante en su decisión. Además, cualquier fallo judicial que busque restaurar los derechos de la mujer deberá identificar a la autoridad responsable de la violación.